Правило вживання коми

Правило вживання коми

Складні речення, розділові знаки в них

Складносурядним називається складне речення, частини якого рівноправні за змістом і поєднуються за допомогою сурядних сполучників і, та, а, але, проте, зате, чи, або. або, то. то: Не стрічаються гори з горами, а братаються люди з людьми.

Між частинами складносурядного речення можуть ставитися кома, крапка з комою і тире.

Кома ставиться між частинами складного речення перед усіма сполучниками (одиничними і повторювальними): Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

Кома не ставиться:

— між частинами складного речення перед одиничними сполучниками: і(й), та(і), або, чи, якщо обидві частини мають спільне слово або спільне підрядне речення: Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташинка.

— якщо обидві частини речення однотипні (питальні, спонукальні, окличні або називні речення): О котрій годині збираємось і куди поїдемо?

Крапка з комою ставиться:

— якщо частини складносурядного речення далекі за змістом або мають у своєму складі інші розділові знаки: То, бува, дощ холодний січе, а перестояти негоду немає де; то, бува, вітер осінній проймає до кісток, а обігрітися немає де.

Тире ставиться:

— якщо друга частина речення виражає наслідок, протиставлення або швидку зміну подій: Може вмерти і людина і розсипатися в порох — та горітиме на зорях велетенське її діло!

Складнопідрядним називається складне речення, у якому одне речення підпорядковується другому, частини речення нерівноправні і з’єднуються сполучниками підрядності чи сполучними словами: що, як, якщо, тому що, немов, незважаючи на те що, перед тим як: Поезії Кобзаря народжені для того, щоб не вмирати ніколи.

Речення, від якого залежить інше речення, називається головним, а речення, яке підпорядковується головному, — підрядним. Підрядне речення може стояти після головного, перед головним, а також у середині головного.

Усі підрядні частини відокремлюються від головного речення комами. Якщо підрядні речення приєднується до головного складеними сполучниками (незважаючи на те що, через те що, внаслідок того що, в міру того як. ), то кома ставиться або перед усім сполучником, або в середині нього: Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Кома не ставиться між частинами підрядного речення:

— якщо вони складаються з одного слова: Підв’язуючи світлий виноград, сміється дівчина не знати з чого;

— з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (і), або, чи (або), якщо обидві частини мають спільне слово або спільну частину: Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде мама.

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів: Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море . У безсполучниковому складному реченні між його частинами ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире : У глибині лісу стукав дятел, пищали синиц і .

shkolyar.in.ua

Правило вживання коми

Зверніть увагу!

Теми для обговорення

У простому реченні кома ставиться:

1. Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками:

Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (Нечуй-Левицький).
Світло сяйною хвилею хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах(Гуцало).

Примітка 1. Два або кілька прикметників-означень однорідні:

а) Коли вони характеризують предмет в одному плані (при переліку різних особливостей або якостей предмета):
Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомічне — то і є людина(Гончар).

б) Коли вони показують різні споріднені ознаки предмета (позитивні або негативні риси, розміри предмета тощо):
Немає матусі! У глухій, темній могилі вона (А. Тесленко).

в) Коли друге й дальші означення підсилюють, уточнюють або пояснюють перше:
Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький).

Коли прикметники-означення характеризують предмет у різних планах, то такі прикметники неоднорідні й кома між ними не ставиться:
Ми їхали порожньою рудуватою дорогою (Вал. Шевчук).

Неоднорідні означення частіше стоять перед іменником, зрідка — після нього:
Усе застеляла мла вечірня пахучая (Марко Вовчок).
На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (А. Головко).

Примітка 2. Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами:

а) Два однакові за формою дієслова, що означають дію та мету її: піду подивлюся; сядьмо поміркуймо тощо.

б) Два однакові або близькі значенням слова, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить зміст одне ціле (жду не діждуся; дивишся не надивишся; дишеш не надишешся; вовк не вовк і под.):
Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем! (І. Нечуй-Левицький).

2. Між однорідними членами речення, з’єднаними двома або більше однаковими сполучниками: і. і (й. й), ні. ні (aнi. ані), то. то (не то. не то), чи. чи (чи то. чи то),або. або:

А тим часом місяць пливе оглядать
І небо, і зорі, і землю, і море (Шевченко).
Ні зради яд, ні танки, ні гармати
Не допоможуть ворогу в бою (Сосюра).

Примітка 1. Коли частина однорідних членів з’єднана бсзсполучниково, а частина — повторюваними сполучниками і(й), та (=і) , кому ставиться між усіма однорідними членами, зокрема й між першими двома (перед першим сполучником):

Я пам’ятаю вчительку мою,
просту, і скромну, і завжди спокійну (Сосюра).

Примітка 2. Якщо однорідні члени речення зв’язані сполучниками і (й), та (=і) в пари, то перед сполучниками коми не ставляться, а пари відокремлюються комами:

Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда(Федорів).

Примітка 3. Коли сполучники і (й), та (=і), або, чи не повторюються, кома перед ними не ставиться:

Було як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок).
Картина була надзвичайна, неначе сон чи казка (Довженко).

Примітка 4. Коли два слова, перед кожним з яких стоїть сполучник і або ні, становлять єдиний усталений вислів, то кома між ними не ставиться: і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі; ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо тощо.

Кома не ставиться також між двома однорідними членами речення, що з’єднуються повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність (звичайно такі однорідні члени не мають при собі пояснювальних слів):
А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).

3. Між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками а, але,однак, проте, а проте, зате, та (=але), так, хоч (хоча) :

Задер голову Баглай, стежить, як поволі, але вперто підіймаються голуби над собором (Гончар).
Хоч живемо з пучок, а проте й для нас є місце у церкві (Коцюбинський).
Тече вода в синє море,
Та не витікає (Т. Шевченко).

4. Перед сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які приєднують до попередніх членів речення ще один елемент:

Давид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку (Головко).
Зазеленіли луги, ще й дібровонька (Пісня).

5. Перед другим з парних сполучників не тільки. а й (не тільки. але й, не тільки. а ще й, не тільки. але також і), як. так і, не так. як, хоч. але (та), не стільки. скільки, що вживаються при однорідних членах речення:

Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи(Коцюбинський).
Як російська, так і європейська критика все частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (Коцюбинський).

6. Перед словами а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнюючих слів:

Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля.

7. При повторенні слова для означення великої кількості предметів, тривалості дії, для підкреслення згоди або заперечення тощо:

Все, все згадала в ту хвилину! (Довженко).
Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Костенко).

8. Для виділення звертань і зв’язаних з ними слів:

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має! (Воробкевич).

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (Франко).

9. Після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні:

Гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина).
О, як люблю я рідну землю. (Воронько).

Примітка 1. О, ой, коди вони інтонаційно тісно зв’язані з дальшим звертанням (тобто після них немає паузи), комою не відокремлюються:

О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани! (Леся Українка).
Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи (Шевченко).

Примітка 2. Після ну, ой, ах і т. ін., ужитих для підсилення, кома не ставиться:

Ну що б, здавалося, слова.
Слова та голос — більш нічого (Шевченко).
Ой летіла гуска додому —
Та впала, як грудка, додолу (Драч).

Примітка 3. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ти, поле колоскове,
молодість моя! (Сосюра).

10. Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, (а)якже, авжеж та ін., заперечення ні, запитання що, а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їх конкретний зміст:

Так, це була вона, його земля (Павличко).
Еге, я правду вам казав (Гребінка).
Що, титаря вбили? (Шевченко).

Увага. Слід відрізняти стверджувальні слова так, гаразд від прислівників так, гаразд, після яких кому не ставимо:
Так ніхто ще не вірив у мене! (Г. Чубач).
Гаразд ідуть наші справи.

Так само слід відрізняти заперечення ні від повторюваного сполучника ні (див. п. 2).

11. Для виділення вставних слів і вставних речень:

І, можливо, моє серце-проміння
Зловить в свої долоні дитина
І всміхнеться (Братунь).
А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу (Федорів).
З Копачів я, бачте, родом (Білоус).

Примітка 1. Вставними найчастіше бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.

Увага. Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються:

У нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський).
Але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині.
Ці слова, до речі, викликають сумнів.
Але: Ці слова сказано до речі.

Примітка 2. Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо.

Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних пісень?(Леся Українка).

Примітка 3. Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення:
Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав.
Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав.
Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ.
Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері.

Примітка 4. Не виділяються комами слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними.

12. Для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов, наче, немов,ніби, як і, ніж і т. ін.:

Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою (Гончар).
Це місто [Київ] прекрасне, як усмішка долі (Костенко).
Він справді здригнувся, немов ступив у студену воду (Мушкетик).

Примітка 1. У сталих фразеологічних зворотах перед порівняльним сполучником кома не ставиться:

Дощ ллє як з відра.
Почервонів як рак.

Примітка 2. Іменна частина складеного присудка, приєднана з допомогою сполучників як, мов, ніби тощо, комою не відокремлюється:
Руки зробилися як лід.

Примітка 3. Звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, чого», комою не виділяються:

Про масштаби Довженка як письменника можна судити з його найбільшої літературної праці — «Зачарованої Десни» (Л. Новиченко),
Сприймаємо вашу відповідь як згоду.

Примітка 4. Не ставиться кома передяк, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін.

Сидів більш як півгодини.
Роботи вистачало не довше ніж на два дні.

13. Для виділення допустових речень:

Коли під’їхали до собору одержувати комбікорм, то на дверях висів замок, хоч до кінця робочого дня було ще далеко (Гончар).

Примітка. Коли хоч (хоча) вжито не в допустовому реченні, а при окремому члені речення як частку, кома перед ним не ставиться:

Дай мені хоч трохи води.

14. Для виділення прикладок як поширених, так і непоширених, особливо коли вони відносяться до власного імені або займенника:

Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (Коцюбинський).
Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (Марко Вовчок).

15. Для виділення відокремлених прикладок, що починаються словами як, тобто (себто,цебто), або (=тобто) тощо:

Тайга, тобто заболочений хвойний ліс із домішкою осики, тягнеться на сотні кілометрів.
Орфографію, або правопис, повинен знати кожен.

Примітка. Прикладки зі сполучником як виділяються комами тільки тоді, коли вони виразно відокремлюються інтонаційно й мають додатковий смисловий відтінок причиновості. В інших випадках коми не ставляться:

Шевченко як поет відомий всьому світові.
Мова йде про Архипенка як художника.

16. Для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами крім (опріч), за винятком, особливо, включаючи, замість,наприклад, навіть, зокрема й под., якщо вони виразно інтонаційно відокремлюються:

Було про що думати цієї ночі, та він примусив себе не думати зараз ні про що, крімбою (Сизоненко).
На краю села, замість похилої хатини, стояв великий будинок.
Гризуни, наприклад ховрашки, завдають багато шкоди полям.

17. Для виділення відокремлених означень, виражених:

а)Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:

Вмирав поет, залюблений у світ,
Вмирав поет, задивлений у море (Осадчук).
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі(Коцюбинський).

б)Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:

Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю(Панас Мирний).
Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (Вінграновський).

в)Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок («будучи», «бувши». ) або відділені від іменника іншими членами речення:

Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-небудь сильного опору (Гончар).
У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (Нечуй-Левицький).

г)Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (Котляревський).
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (Гончар).

д)Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:

Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (Нечуй-Левицький).
До неї наближалась мати. Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (Гончар).

Примітка. Не виділяються й не відокремлюються комами означення з пояснювальними словами або без них, коли вони за змістом невіддільні від слів, яких стосуються:

Минаючи убогі села
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав. (Т. Шевченко).

18. Для виділення відокремлених уточнювальних обставин місця, часу тощо:

Внизу, в гущавині, було тихо, свіжо (О. Гончар).
Над головою старого, на ріжку скрині, потріскувала саморобна воскова свічка (М. Стельмах).
Восени, перед відльотом у вирій, тривожиться і табунами збирається птаство (М. Стельмах).

19. Для виділення відокремлених уточнювальних обставин часу, місця тощо:

А вечорами, по роботі, він не раз до пізньої ночі ходив у важкій задумі по болотистих улицях Борислава (Франко).
Сьогодні вранці, під час перерви, побачивши, що Кажан пішов у сад, Олег кинувся нагору, до його кімнати (Донченко).

20. Для виділення відокремлених обставин, виражених дієприслівниковими зворотами:

Маруся, вийшовши з кімнати, засоромилась (Квітка-Ос нов’яненко).
Почали люди серпи гострити, лаштуючись до жнив (Коцюбинський).

Примітка. Дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників і, та, а, що з’єднують однорідні присудки, виділяється комами з обох боків:
Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері (Коцюбинський).

21. Для виділення відокремлених обставин, виражених одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причину, умову дії:

Повечерявши, полягали спати (Панас Мирний).
Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік (Гончар).
Не повіривши, Чабанчук кинувся в канцелярію (Донченко).

Примітка. Одиничні дієприслівники, що стоять безпосередньо при присудку й мають значення прислівника, комами не відокремлюються:

Вона сиділа замислившись (Яновський).
Ідуть дівчата в пале жати
Та, знай, співають ідучи (Шевченко).
Із вирію летять курличучи ключі (Зеров).

Віповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції сайту «Освітній портал» може не співпадати з думкою авторів публікації.

Увага! Ви можете обговорити матеріали цього розділу в форумі
або запропонувати власний матеріал для розміщення на сайті.

Для отримання статей поштою Ви маєте зареєструватись
та налаштувати параметри розсилки в персональному акаунті.

Всі права належать
Освітній портал™ 2003-2018рр.

www.osvita.org.ua

Правило вживання коми

І. Кома в простому реченні

У простому реченні кому ставимо:

1. Між однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками:

Радуйся, дівчино, разом зі мною

Сонцем і ясною голубизною,

Ласкою леготу, листям на кленах,

Білою стежкою в травах зелених (Д. Павличко).

Не густо зустрінеш у житті таких Яворницьких! Воскрешає славу минулих віків, задля неї живе , всьому світові поклав розповісти про лицарів козацької республіки (О. Гончар).

Я на вбогім, сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі (Леся Українка).

Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра . (О. Кобилянська).

П римітка 1. Два або більше прикметників-означень однорідні:

а) коли вони характеризують предмет в одному плані (за переліку його властивостей, якостей або особливостей):

Н ад містами кучерявий, голубий, ласкавий дим (М. Рильський).

Жарт любив, точене, влучне слово (О. Довженко);

б) коли вони вказують на різні споріднені ознаки предмета (позитивні або негативні риси, розміри предмета тощо):

Немає матусі! У глухій, темній могилі вона (А. Тесленко).

Його очі замиготіли зимним, неприязним блиском (О. Кобилянська).

І вся вона на видноті — ставна, вродлива (Б. Харчух);

в) коли друге й наступні означення уточнюють, пояснюють або посилюють перше:

Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч ( І . Нечуй-Лсвипький).

Єлька дала волю сльозам. Пониклі плечі її сіпались у глухому, нерозважному горі (О. Гончар).

Ще трохи — й майже степовий, неспинний

Ось в груди вдарить вітер з України (Є. Маланюк).

Коли прикметники-означення характеризують предмет у різних планах, то такі означення неоднорідні, а отже, кому між ними не ставимо:

Диким древнім монгольським виттям

Необмежена далеч заводить (Є. Маланюк).

В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки (Б. Харчук).

Ми їхали порожньою рудуватою дорогою (Вал. Шевчук).

Неоднорідні означення частіше стоять перед іменником, зрідка — після нього, пор.:

Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями ( І . Нечуй-Левицький).

На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (А. Головко).

П ри мітка 2. Не слід розглядати як однорідні і відокремлювати комами:

а) два однакові за формою дієслова, що означають дію та мету її : піду подивлюся; сядьмо поміркуймо тощо;

б) два тотожні або значеннєво близькі спільнокореневі слова, якщо таке словосполучення ускладнене запереченням не і становить у змістовому плані єдине ціле (жду не діждуся; чекаю не дочекаюся; дивишся не надивишся; дихаєш не надихаєшся; вовк не вовк і под.):

Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем! ( І . Нечуй-Левицький).

2. Між однорідними членами речення, поєднаними двома або більше однаковими сполучниками: і …і (й. й), ні. ні ( a н i . ані), то. то, не то. не то, чи. чи, чи то. чи то, або…або :

У місті, як вічність, новім (М. Рильський).

Не бачу ні сестри, ні брата (Є. Маланюк).

А по дашку прозорої веранди

ходили то дощі, то голуби . .. (Л. Костенко).

П ри міт ка 1. Коли частину однорідних членів поєднано бсзсполучниково, а частину — повторюваними сполучниками і (й), та (і), кому ставимо між усіма однорідними членами, у тому числі й перед першим сполучником:

Я п ам’ятаю вчительку мою,

просту, і скромну, і завжди спокійну (В. Сосюра).

Світе мій гучний, мільйонноокий,

Пристрасний, збурунений, німий,

Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,

Дай мені свій простір і неспокій,

сонцем душу жадібну налий! (В. Симон е нко).

Примі тка 2. Якщо однорідні члени поєднано сполучниками і ( й ), та (-і) в пари, то перед сполучником коми не ставимо, а пари відокремлюємо комами:

Я питав про майбуття народу свого вже по перших перемогах своїх під Жовтими Водами і Корсунем, питав своїх побратимів, старшин і простих козаків, священиків і високих ієреїв київських, пастухів і орачів, броварників і будників, питав удовицю і сироту бездомного, питав у гетьманських покоях і в простій хаті, на шляхах безкінечних і в церквах, у книгах і в посланнях (П. Загребельний).

При мітка 3 . Коли сполучники і (й), та (—і), або, чи, не повторюються, кому перед ними не ставимо (про сполучник або див. ще п. 14);

Це були вірні Андрієві друзі і надійні охоронці його квітів та саду (В. Симонснко).

А якось на шостий чи сьомий день прискочив до річки на велосипеді хлопчина, Ванько, синок Дарчиної сестри (Григір Тютюнник).

Пр и м іт ка 4. Коли два слова, перед кожним із яких стоїть сполучник і або ні, становлять усталений; вислів, то кому між ними не ставимо: і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі; ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо тощо.

Кому не ставимо також між двома однорідними членами речення, що поєднані повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність (звичайно такі однорідні члени не мають при собі пояснювальних слів):

А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).

3. Між однорідними членами речення, поєднаними протиставними сполучниками а, але, однак, проте, зате, та (=але), так, хоч (хоча):

Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! (О. Олесь).

І традиційні верби, і калина — все батьківське, але синівське — теж! (Б. Олійник) .

Тече вода в синє море,

З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний).

Примітка. Коли хоч (хоча) вжито при окремому члені речення не як протиставний сполучник, а як частку, кому перед нею не ставимо: Прочитай хоч казку.

4. Перед сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які приєднують до попередніх членів речення однослівний чи поширений компонент:

Давид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку (А. Головко).

Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня).

5 . Перед другим із парних сполучників не тільки . а й, не тільки. але й, не тільки. а ще й, не тільки. але також, не лише. а й, не лише. але й, як. так і, не так. як, хоч. але (та), не стільки. скільки, якщо не. то , що вживаються при однорідних членах речення:

Обертання Тургенєва в колі французьких письменників — Флобера, З о ля, братів Ґонкурів, Доде — вилилося не тільки в сердечну приязнь між ними, а й у конкретний обмін культурними цінностями (М. Рильський).

Як жіночий, так і чоловічий жупан був не селянським, а козацьким і шляхтянським одягом (О. Воропай).

І окрадуть жалкуючи,

Плачучи осудять (Т. Шевченко).

Розташувалися ми над Дніпром

Хоч по-рибальськи (М. Рильський).

6 . Перед словами як, як-от, а саме і под., вжитими в реченні з однорідними членами після узагальнювальних слів:

Париж має два обличчя. Перше — це старий Париж, Париж старовинних будов, таких, як Собор Паризької Матері Божої (Нотр Дам де Парі), Лувр, Тюїльрі . (М. Рильський).

Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля.

7. При повторенні слова для позначення великої кількості предметів, тривалості чи інтенсивності дії, для увиразнення ознаки предмета, підкреслення заперечення тощо:

Древо мислі вродило — цитати, цитати, цитати (Л. Костенко).

Рости, рости, моя пташко,

Мій маковий цвіте (Т. Шевченко).

Здається, часу і не гаю,

а не встигаю, не встигаю! (Л Костенко).

8. Для виділяння звертань і залежних від них слів (про знак оклику при звертаннях див. § 128, п. 2):

Бачу, брате, весь ти в горі! (Г. Чупринка).

В таке цвітіння, князю Володимире,

тобі не важко бути камяним? (Л. Костенко).

Учителю, стою перед тобою

Малий, вчарований до німоти (Д. Павличко).

Яка ж ти красива, яка велична, земле моя (О.Довженко).

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (1. Франко).

9. Після вигуків, якщо їх вимовляємо з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні (пор. § 128, п. З):

Ой, не солод ко мандрівникові

В ніч таку іти через поля! (М. Рильський).

Гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина).

П римітка 1. Вигуки о, ой, коди вони інтонаційно тісно пов’язані з подальшим звертанням (тобто після них немає паузи), комою не відокремлюємо:

О болю мій, я бачу в за л і

одне обличчя, друге, третє! (Л. Костенко).

Догоди, догоди. (О. Олесь).

П римітка 2. Після ну, ой, ах і под., ужитих для підсилення, кому не ставимо:

Ну що б, здавалося, слова.

Слова та голос — більш нічого (Т. Шевченко).

Ой летіла гуска додому —

Та впала, як грудка, додолу ( І . Драч).

Прим ітка 3. Не відокремлюємо вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником і наявним після нього звертанням:

Чом твоє серденько —

Колюче терня? ( І . Франко).

Гей ти, поле колоскове,

молодість моя! (В. Сосюра).

10. Після стверджувальних слів так, еге, еге ж, авжеж, аякже, гаразд та ин., заперечення ні, запитання що, а що, а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами вжито речення, яке розкриває їхній конкретний зміст:

Так , вільна, вільна пісня! (Леся Українка).

— Земляка свого бачили? — Аякже, бачив (А. Головко).

Ні , слів докірливих не жди. (О. Олесь).

А що , коли не буде того дня? (В. С т ус).

Що ж , авторучка — це не шабля з піхов (Л. Костенко).

П ри мітка. Слід відрізняти стверджувальні слова так, гаразд від прислівників так, г ара зд, після яких кому не ставимо:

Т ак ніхто ще не вірив у мене! (Г. Чубач).

Так само слід відрізняти заперечну частку н і від повторюваного сполучника ні (див. п. 2).

11. Для виділення вставних слів, словосполучень і речень (про вживання тире або дужок при вставних словах, словосполученнях і реченнях див. § 132, п. 15 і § 134, п. 2):

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Оце, либонь, вже почалось . (Л. Костенко).

Може, то казка знадлива —

тії смарагдові луки,

плеск тепловодої річки,

злотоіскристі піски? (Леся Українка).

Посмішка у ліфті блискавична,

комусь. (М. Рильський).

Кобзар” не став і, сподіваємось, ніколи не стане книгою архаїчною (О. Гончар).

Поміж людьми, як кажуть, добре й нам (Л. Глібов).

П ри мітка 1. Вставними найчастіше бувають такі слова, словосполучення й речення: бач, бачиш, бачите, бачте, безперечно, без сумніву, безумовно, бувало, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, даруйте, даруйте на слові, до речі, звичайно, звісно, здається, зрештою, зрозуміло, ймовірно, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мою думку, на нашу думку, напевно, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, поводьтесь, по-моєму, по-перше, по-друге, проте й однак (потрібно відрізняти їх від омонімічних протиставних сполучників проте й однак), сказати б, справді, у всякому разі, ясна річ, щоправда, що не кажіть; як би там не було; що б там не казали та деякі инші.

Слід відрізняти вставні слова та словосполуки від подібних до них слів та словосполук, які виконують роль обставин і тому комами не видаляються:

У нижчеподаній статті я, з вичайно , не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський).

Але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині.

Але: Ці слова сказано д о речі.

Примітка 2. Якщо сполучник а (рідше але) стосується вставного слова, його комою не відділяють — а власне, а втім тощо:

Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних пісень? (Леся Українка).

Примітка 3. Вставні слова не виділяємо комами, якщо вони входять до складу відокремлених членів речення:

Марійка, очевидно поспішаючи, не поснідала.

Пор.: Марійка, поспішаючи, не поснідала, очевидно.

Зустрінемося сьогодні, мабуть увечері.

Пор.: Зустрінемося, мабуть, сьогодні увечері.

Пр и мі тка 4. Не виділяємо комами слова адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними.

12. Для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов, мовби, наче, немов, ніби, як і, ніж та ин.:

Там гарячого, як свіжа рана,

Тувіма спізнав я Юліяна (М. Рильський).

Слова уже не вірили словам

і мружились од правд и, як од сонця (Л. Костенко).

У ранковім тумані

Дзвони плинуть, мов сни,

Ніби мрії останні

Сивої старовини (М. Рильський).

Нога часу з острогою тугою (Д. Павличко).

В садках кохалися, цвіли,

Неначе лілії, дівчата (Т. Шевченко).

Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу (О. Воропай).

І прозорість стигне у небеснім плесі

тонша і ясніша, ніж гострінь меча . (Т. Осьмачка).

Примі тка 1. У сталих фразеологічних зворотах перед порівняльним сполучником кому не ставимо:

Дощ ллє як з відра. Почервонів як рак.

Примітка 2. Іменну частину складеного присудка, приєднану за допомогою сполучників як, мов, не мов тощо, комою не відокремлюємо:

Державо, ти була як п о ле бою (Є. Маланюк).

Спомин був як блискавка (М. Рильський).

Иноді перед сполучниками як, мов, немов та ин. ставлять знак тире:

В нас назви сіл—як кремінь на ударі,

Як молотами куті якорі (А. Малишко).

Двомовність — як роздвоєне жало (Л. Костенко).

Примітка 3. Звороти, що уведені в речення за допомогою сполучника як і мають значення “в ролі кого, чого”, комою не виділяють:

Про масштаби Довженка як письменника можна судити з його найбільшої літературної праці — “ Зачарованої Десни” (Л. Новиченко),

Сприймаємо Вашу відповідь як згоду.

Примітка 4. Не ставимо кому перед як, ніж у висловах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж та ин.:

Ми їхали не більш як годину.

Чекати друзів довелося не д ов ше ніж три дні.

13. Для виділення відокремлених прикладок, як поширених, так і непоширених, особливо коли вони залежать від власного імени або займенника (про вживання дефіса при прикладках див. § 30 , а про вживання тире — § 132, п. 7):

Він Пушкіна, вигнанця і співця

Приймав колись (М. Рильський).

Отак роки, отак без краю

На струнах в ічности перебираю

Я, одинокая верба (П. Тичина).

Я син простого лісоруба,

Гуцула із Карпатських гір (Д. Давличко).

14. Для виділення відокремлених прикладок, що починаються сполучниками як, тобто, себто, цебто, або ( = тобто) тощо:

Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчости (М. Рильський).

Антитеза, тобто протиставлення, дуже поширений прийом (А. Білецький).

Пунктуацію, або систему правил уживання на письмі розділових знаків, має знати кожен.

П римітка . Прикладки зі сполучником як виділяємо комами тільки тоді, коли вони виразно відокремлюються інтонаційно й мають додатковий значеннєвий відтінок причиновости. В инших випадках коми не ставимо:

Шевченко як поет відомий усьому світові.

У статті йдеться про Архипенка як художника.

15. Для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами крім (окрім), опріч, за винятком, особливо, замість, наприклад, навіть, зокрема й под., якщо їх виразно інтонаційно відокремлюємо:

Всі, крім поранених, піднялись і присунулись до нього (О. Довженко).

І старий зараз ніяко ї иншої роботи не визнає, окрім пасіки (М. Стельмах).

Ні птиць, ані людей, опріч

Ясної зірки в високости (А. Малишко).

Перекладачі художньо ї літератури, особливо поетичних творів, багато разів замислюються над тим, “що перекладається і що не перекладається” (А. Білецький).

Інтерес до російської прози XIX століття, зокрема до Льва Толстого, набув за тих часів у Франції великого розмаху й глибини (М. Рильський).

16. Для виділення відокремлених означень, виражених:

а) дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова і стоять після означуваного іменника:

Сади, омиті музикою згадок,

ковтають пил міжселищних доріг (Л. Костенко).

Ганна підхопила малу Галю, захриплу від плачу (Ю. Яновський).

Не одна там народилась дума,

Повна щастя, ніжности, журби (М. Рильський);

б) дієприкметниками та прикметниками, які не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли дієприкметники чи прикметники утворюють рад однорідних членів речення (двох або більше) і перед іменником є вже означення:

Високо, трохи не серед неба, стояв місяць, ясний, блискучий, повний ( І . Нечуй-Левицький).

Живе життям і силу ще таїть

Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).

Червоних маків розгорівся ряд

Після дощу, ласкавого й рясного (М. Рильський);

в) дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стоять перед іменником і виконують роль означення з обставинним відтінком:

Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-небудь сильного опору (О. Гончар).

У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький);

г) дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:

Ти згадала мене, бездольного . (Леся Українка).

А я, пригнічений журбою,

Іду поодаль за тобою (О. Олесь).

З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду (М. Коцюбинський);

ґ ) іменниками у непрямих відмінках (із прийменниками або без них), щоб надати їм більшої змістової ваги порівняно з невідокремленими членами речення:

. А над осінь прилітає птиця

Із північних сивих чагарів,

З чорними, печальними очима,

З довгим дзьобом, ніби про запас,

Для людей байдужих невидима,

Таємнича, як смеркання час (М. Рильський).

Висока могила-курган здіймається неподалік серед розриву хлібів, оборана, неторкана, в сивих полинах (О. Гончар).

Примітка. Не виділяємо і не відокремлюємо комами означення з пояснювальними словами або без них, коли вони за змістом невіддільні від означуваних іменників:

Минаючи убогі села

Я думав. (Т. Шевченко).

17. Для виділення відокремлених уточнювальних обставин місця, часу тощо:

Внизу, в гущавині, було тихо, свіжо (О. Гончар).

Він [чаклун] поселився в домі їхньому,

під зорепадом жолудів (Л. Костенко).

Над головою старого, на ріжку скрині, потріскувала саморобна воскова свічка (М. Стельмах).

Восени, перед відльотом у вирій, тривожиться і табунами збирається птаство (М. Стельмах).

18. Для виділення відокремлених обставин, виражених дієприслівниковими зворотами:

Під в ’язуючи світлий виноград,

Сміється дівчина не знати з чого (М. Рильський).

Та він, пересилавши втому,

коня підкликає з туману (А. Малишко).

По кладці молодиця перейшла,

Похитуючи відрами дзвінкими (М. Рильський).

Переглядаючи трагічні сторінки Каменяревого життя, поет [ П авличко] постійно пам’ятає про звязок Франка з нашим часом (Р. Лубківський).

Примітка. Дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників і, та, а, що поєднують однорідні присудки, виділяємо комами з обох боків:

Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері (М. Коцюбинський).

19. Для виділення відокремлених обставин, виражених одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причину, умову дії чи стану:

Повечерявши, полягали спати (Панас Мирний).

І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину (Т. Шевченко).

П римітка . Одиничні дієприслівники, що стоять безпосередньо після присудка і мають значення способу дії, комами не відокремлюємо:

Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський).

Ідуть дівчата в поле жати

Та, знай, співають ідучи (Т. Шевченко).

Із вирію летять курличучи ключі (М. Зеров).

II . Кома в складному реченні

У складному реченні кому ставимо:

1. Для відокремлення речень, що входять до безсполучникового складного речення зі значенням переліку подій, явищ (про вживання крапки з комою або тире в таких реченнях див. § 130, п. 2 і § 132, п. 9):

Жилаві зачіплянські акації ждуть ночами нового цвіту, чиєсь кохання жде сріблястих акацієвих ночей (О. Гончар).

З золота зіткане сяйво ллється,

Ліс в нім купається, листя сміється (М. Рильський).

У пропилений стишений став

Сплинув денний просмалений грюкіт,

Сплять вітри на блакитних постах,

Спить Поділля — земля Кармелюків (І. Драч).

Спочатку примовкали коники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша (Ю. Смолич).

2. Для відокремлення речень, що входять до складносурядного речення зі сполучниками єднальними (і (й), та ( ) , зіставним (а), протиставними (а, але, однак, проте, зате, та (=але), приєднувальними (та й, а також та ін.), градаційними (не тільки. а й, не тільки. але й і под.) (про вживання крапки з комою і тире в складносурядних реченнях див. § 130, п. 3 і § 132, п. 8):

Танцюють згуки на дзвіниці,

В полі поховали,

В степу побратались (Т. Шевченко).

Усе іде, але не все минає

над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

Добриня був добрий воєвода, сміливо стояв на стіні, умів вести за собою людей, та й люди вірили йому (С. Скляренко).

Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Тютюнник).

Прим іт к а 1 . Иноді перед сурядними сполучниками і, т а , а , а ле, од н ак і под. замість коми ставлять крапку, щоб надати більшої змістової самостійності і значущості відповідним частинам складносурядного речення:

Ми, на жаль, менше знаємо про українсько-французькі культурні зв’язки. А вони були (М. Рильський).

Оляна любила і вміла слухати себе, своє тіло. Але сьогодні воно мовчало (Григір Тютюнник).

П ри мі т ка 2. Якщо в складному реченні зі сполучниками і ( й ), та (=і) є спільне повнозначне слово або спільне головне чи підрядне речення, то кому перед цими сполучниками не ставимо:

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський).

Я люблю, коли є в домі діти

І коли вночі вони сміються (М. Рильський).

Ізнов моя до тебе думка лине,

Далекий краю ранньої зорі,

Де тигрів слід веде до Уссурі

І спіє виноград між віт ялини (Борис Тен).

У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями, коли Юхим переступив через поріг (А. Головко).

3. Для відокремлення речень, що входять до складного речення з безсполучниковим і сурядним зв’язком:

Синіють води, зеленіє яр,

І стеляться сліпучі краєвиди (М. Зеров).

Вставлено у вікна другі рами,

Вата і калина поміж рам,

Знову стали діти школярами,

І синиця дзвонить школярам (М. Рильський).

О так! Минають роки і віки,

Усе спливає хвилями ріки,

Й життя нові нам ставить теореми (Борис Тен).

4. Для відокремлення речень, що об’єднуються в одне складносурядне речення за допомогою повторюваних сполучників і. і, ні. .. ні, або… або, то. то, чи. чи, не то. не то, чи то. чи то тощо:

І між руїн Добро беззахисне зникає,

І мати гине, й гине син (Є. Маланюк).

І летять гуси, і летять журавлики,

І літа мої листом осипаються (Б. Олійник).

Ні струна не задзвенить, ні пісні не звучать . (Ю. Федькович).

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).

То вони [крижини] наздоганяли човни, то човни наздоганяли їх (Б. Харчук).

Чи то праця задавила молодую силу,

Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко).

Примітка. Якщо сполучники або і чи в складносурядному реченні не повторюються, то кому перед ними не ставимо:

Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. Стельмах).

5. Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучними словами, від головних і від инших підрядних:

Андрій чомусь вірив, що Ольга прийде по квіти (В. Симоненко).

Прощай же, радосте, бо я беру квиток,

беру квиток на шпиль самої Туги! (Л. Костенко).

Свою любов, голубку швидкокрилу,

давно я випустив на білий світ,

аби вона будила сонце в морі,

воркуючи ім’я лиш Беатриче (Т. Осьмачка).

Гаснуть вогні у місті,

Ніби в безодню моря

Падають зорі янтарні (М. Рильський).

Ще квітне, хоч на долах — вже жнива (Є. Маланюк).

Не було, здається, жодної в Україні оселі, котрої не прикрашали б рушниками (В. Скуратівський).

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,

де все нещадно звичне і щоденне,

ти просто мені дивишся услід

і трохи любиш сни свої про мене? (Л. Костенко).

Спасибі ж тим, хто дарує нам щастя добрих спогадів (Григір Тютюнник).

Я писав про Францію, яку ніжно любив Генріх Гейне, чиїй пам’яті я й присвячую свою книжку (М. Рильський).

Я бачив, як зірниця впала,

Як на снігу вона палала,

Як сніг, біліший від лілеї,

Вночі іскрився біля неї (Д. Павличко).

Взагалі треба сказати, що і в Парижі, і скрізь у Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до пам’яток старовини (М. Рильський).

Примітка 1. Иноді перед підрядними сполучниками і сполучними словами замість коми ставимо крапку, щоб надати більшої самостійности і змістової значущости підрядним частинам складнопідрядного речення:

Спочатку так: терзати, розпинати.

Щоб знав. Щоб знов. Щоб слухався. Щоб звик (Л. Костенко).

Чіпляйся за кручу, як терен колючий,

чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.

Бо вже ослонився безокрай чужинний.

Бо вже чужинецький ощирився край (В. Стус).

Примітка 2. Кому не ставимо перед як у висловах як с лі д, як треба, як таяться, а також перед куди у вислові куди заманеться й под., які перетворилися на прислівникові сполуки, втративши ознаки підрядного речення:

Працювали як слід.

Доводься як годиться.

Іди куди заманеться (Григір Тютюнник).

Примітка 3. Комою не відокремлюємо одиничні відносні займенники та прислівники, що є, власне, інверсованою частиною непрямого питання:

Любила хлопця й не казала якого.

Ми повернемось, але не знаємо коли.

Іван ішов до пасажирського, щоб побачити знайому провідницю. А може, це й не те — знайому. Він ще сам не знав що (Григір Тютюнник).

Примітка 4. Складені підрядні сполучники тому що, через те що, для того щоб, н ез ва жаючи на те що, після того як, унаслідок того щ о, замість того щоб та ин., усередині яких кому не ставимо, слід відрізняти від омонімічних сполучень члена головного речення, вираженого прислівником тому або займенником те в різних відмінках із прийменниками, і відокремлюваних комою сполучників що, як, щ об підрядного речення (відмінність між першими і другими залежить від логічного наголосу та інтонації):

Надворі стало темно, через те що небо затягло чорною хмарою.

Надворі стало темно через т e, щ о небо затягла чорною хмарою.

Примітка 5. Кому ставимо перед як у зворотах н е хто инший , як. ; н е щ о ин ше, як . ..:

Те, що ії зацікавило, було не щ о инше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський).

Примітка 6. Коли перед підрядним реченням стоять частки н е, і, то підрядне речення від головного комою не відділяємо:

Мене цікавить не як це трапилося, а які можливі наслідки цієї події. Пор.: Мене цікавить не те, як це трапилося.

Треба бути спокійним і к о л и обставини цьому не сприяють. Пор.: Треба бути спокійним і тоді, кол и обставини.

Примітка 7. При збігу сполучників не ставимо кому перед другим із них тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то, так:

То пломінь серця не згашу (А. Малишко).

Пор.: Скористаюся з Вашої поради і, якщ о зможу, надішлю статтю.

Якщо перший з таких сполучників протиставний (а, але, однак та ин.), то кому після нього взагалі не ставимо:

Він прокинувся увечері, . довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський).

r2u.org.ua

admin